Сучасні особистісно-орієнтовані  позиції психології та

педагогіки щодо ставлення особистості не можуть вважатися

досконалими та ефективними, якщо в них не враховано специфіку

статі.

     У старшому дошкільному віці триває розвиток тієї ланки

самосвідомості, яка характеризує дитину як хлопчика чи дівчинку.

Це можна спостерігати в щоденному вільному спілкуванні дітей, не

започаткованому та неконтрольованому дорослими, де вони

реалізують відповідний спосіб поведінки, особливо, коли оточення

різностатеве.

    Важливим напрямом роботи педагогічних працівників є робота з питань врахування особливостей протилежних статей, входження дитини в систему культурних норм поведінки та взаємин між статями.

    Малюк сам активно черпає інформацію з навколишнього оточення  про те, що його цікавить. Сучасний дошкільник статево соціалізується, отримуючи відповідні знання з потоку загальної інформації. Численні дослідники дотримуються думки, що ставлення до себе, до особи  власної та протилежної  статі у дитини складається не в результаті  якогось курсу навчання, а внаслідок засвоєння основних життєвих принципів під впливом та за сприяння дорослих.

    Останні десятиліття у свідомості багатьох батьків виховання синів і доньок відрізнялося хіба щодо їхніх обов’язків у господарчих справах та силу впливу на них (із дівчатками треба бути лагіднішими, а з хлопчиками – суворішими).

Інформація, яку батьки або педагоги надають дітям, відповідаючи на їхні запитання щодо статей та відносин між ними, має значення лише в тому разі, якщо дитина відчуває, що дорослі сприймають її як особистість з почуттям власної гідності, не іронізують і не лицемірять з нею. 

    Глибокий слід у свідомості дитини  залишають повсякденні спостереження за власними батьками. Малі бачать, як мама займається суто жіночими справами, а тато – чоловічими. Усе це допомагає хлопчикові або дівчинці зрозуміти власну статеву роль у житті. Якщо в родині панує щира, сердечна атмосфера, в дитини не виникатиме таємного бажання віддати перевагу одному з батьків. На всі дитячі запитання, включно й статевого характеру, слід відповідати точно, стисло, правдиво.

     Психофізіологічні особливості хлопчиків та дівчаток варто обов’язково враховувати як  необхідність у роботі з дітьми дошкільного віку. Перераховуємо декілька з них:

        у хлопчиків та дівчаток різна швидкість фізичного дозрівання;

мозок хлопчиків більш асиметричний, ніж у дівчаток;

дівчатка дисципліновані та зосереджені до практичних завдань та дій;

      дівчатка схильні діяти за алгоритмом, краще виконують знайомі завдання;

        у дівчаток емоції впливають на зростання загальної активності, хлопчики на емоційний фактор реагують короткочасно.

Важливо при врахуванні психофізичних особливостей враховувати такі педагогічні стратегії:

враховувати особистий простір дитини в організації навчальної діяльності;

ініціювати спілкування з представниками протилежної статі задля   розгортання сюжетно-рольової гри, об’єднання зусиль у колективній праці;

Рівні права та можливості жінок і чоловіків,

неповторна індивідуальність кожної особи.

Є одвічна проблема, яка на перший погляд здається зовсім простою і водночас дуже складною, але важливою. Проблемою, яка іноді впливала, змінювала, вирішувала долю людини, тому що дійсно як і в житті є нероз'ємні поняття - добро і зло, тепло і холод, чорне і біле, день і ніч, які здається зовсім не сумісні, але вони не можуть існувати одне без одного. Вони доповнюють, насичують, дають життя одне одному. Так і чоловік і жінка зовсім різні, але разом – вони продовжувачі роду,вони - закономірність нашого земного буття. Життя показує, що між чоловіком та жінкою, є взаєморозуміння, взаємоповага, немає принижень та зверхності, тоді ми бачимо прекрасну родину, чудових батьків.

буття. Життя показує, що між чоловіком та жінкою, є взаєморозуміння, взаємоповага, немає принижень та зверхності, тоді ми бачимо прекрасну родину, чудових батьків.

Правильна взаємодія чоловіка й жінки гармонізує внутрішній простір кожного з них, простір їхньої родини, і, зрештою, суспільства. Правильна взаємодія чоловіка й жінки робить їх рівними у своїх прагненнях, можливостях, уподобаннях. Отже , – ҐЕНДЕР!

Ґендер- соціальна стать, це риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві, а між соціальними статями повинна бути рівність - ґендерна рівність.

Наприклад, стать чи ґендер (різний підхід чи оцінка людини, її сприйняття в залежності від статі)?

1. У підлітковому віці тембр голосу у хлопців змінюється (ламається), а в дівчат — ні. (Стать)

2. У чоловіків ростуть борода і вуса, а у жінок — ні. (Стать)

3. У багатьох країнах жінкам платять менше, ніж чоловікам за однакову роботу. (Ґендер)

4. У деяких культурах чоловіки постійно готують їжу, а жінка ремонтують оселі, і навпаки. (Ґендер)

5. Раніше жінки носили тільки спідниці, а тепер часто - штани. (Ґендер)

6. Жінки народжують дітей, а чоловіки - ні. (Стать)

Ґендер- соціальна стать, це риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві, а між соціальними статями повинна бути рівність - ґендерна рівність.

Наприклад, стать чи ґендер (різний підхід чи оцінка людини, її сприйняття в залежності від статі)?

1. У підлітковому віці тембр голосу у хлопців змінюється (ламається), а в дівчат — ні. (Стать)

2. У чоловіків ростуть борода і вуса, а у жінок — ні. (Стать)

3. У багатьох країнах жінкам платять менше, ніж чоловікам за однакову роботу. (Ґендер)

4. У деяких культурах чоловіки постійно готують їжу, а жінка ремонтують оселі, і навпаки. (Ґендер)

5. Раніше жінки носили тільки спідниці, а тепер часто - штани. (Ґендер)

6. Жінки народжують дітей, а чоловіки - ні. (Стать)

7. У Стародавній Греції в школах училися тільки хлопчики, а дівчатка— удома навчалися рукоділля і домоводства. (Ґендер)

8.У країнах СНД багато комітетів солдатських матерів, але немає жодного комітету солдатських батьків. (Ґендер)

9. В оголошеннях про потребу в найманих працівниках роботодавцем вимагається щоб людина була певної статі, без дітей, певного віку ( Ґендер).

- Дівчині не так важливо мати вищу освіту, як хлопцеві.

- Жінки здатні на співчуття, а чоловіки — ні.

- Спорт важливіший для хлопців, аніж для дівчаток.

- Дівчата повинні носити спідниці, а чоловіки — штани.

- Хлопець, який любить готувати, недостатньо мужній.

- Жінці не місце за кермом автомобіля.

- Хлопці повинні бути енергійними і мужніми, а дівчата — скромними і добрими.

- Виховання дітей — тільки жіноча робота.

Ґендерна рівність - це рівні права, можливості й умови для їх реалізації для жінок і чоловіків у всіх сферах життя. Ґендерна рівність не означає, що чоловіки і жінки стають однаковими, а те, що їх можливості й життєві шанси рівні.

Ґендерна проблема є дуже актуальною проблемою сьогодення. Світове співтовариство піднялось на такий рівень самоусвідомлення і розвитку, коли історично вже склалися передумови для рівного і рівноправного ствердження жінки поряд і нарівні з чоловіком в усіх сферах соціального життя. Як пріоритетну та одну з найважливіших проблем сучасності цю проблему розглядає Організація Об'єднаних Націй

(Спеціальна Сесія Генеральної Асамблеї ООН у червні 2000 року, Асамблея Тисячоліття ООН і триденний Самміт тисячоліття у вересні 2000 року). Рішення ООН були схвалені й українською делегацією: Україна як член ООН взяла на себе зобов'язання виконувати всі міжнародні документи з питань рівних прав і можливостей. Ось чому в 2005 році урядом було прийнято Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

Відповідно до Закону, державна політика в Україні щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на утвердження ґендерної рівності, недопущення дискримінації за ознакою статі, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень, виховання і пропаганд серед населення України культури ґендерної рівності.

Стаття 15.Закон зобов'язує політичні партії, виборчі блоки під час висунення кандидатів у народні депутати України передбачати представництво жінок і чоловіків у відповідних виборчих списках.

Стаття 16.Забороняється дискримінація за ознакою статі під час прийняття на державну службу в органи місцевого самоврядування.

Стаття 17.Роботодавцям заборонено, за окремими винятками, в оголошеннях про вакансії пропонувать роботу лише жінкам або лише чоловікам.

За порушення законодавства про забезпечення рівних прав та

можливостей жінок і чоловіків громадяни і посадові особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Конституція України:

Стаття 3.Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 21.Всі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 24.Рівність прав жінок і чоловіків забезпечується: наданням їм рівних можливостей.

Стаття 51.Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

При формуванні бюджетів необхідно враховувати потреби та забезпечувати рівний розподіл коштів для розвитку інфраструктури громади з урахуванням потреб чоловіків та жінок, хлопчиків і дівчаток, різних вікових груп населення, людей з різними фізичними можливостями. Ґендерне бюджетування, ґендерна доступність середовища - це нові поняття в наш час.

Люди з’являються на світ, щоб бути щасливими. Кожен з нас має свої уподобання, здібності, прагнення, але і кожен із нас має рівні права і можливості для лікування, навчання,

здобуття професії та отримування цікавої високооплачуваної роботи. Зробимо наші громади комфортними для проживання людей різної статі

Гендерне виховання особистості здійснюється під впливом родини, освіти, засобів масової інформації, релігії, мистецтва, мови, правової та державної політики. На сучасному етапі розвитку освіти стає нагальним формування гендерної культури особистості як невід'ємної частини гендерної соціалізації дітей.

−     уникнення будь-яких проявів упередженості та дискримінації вимог до навчання і поведінки хлопчиків і дівчаток;

−     однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертання до хлопчиків і дівчаток;

−     статево нейтральні вимоги до дотримання правил поведінки, уникнення нав’язування стереотипів;

−     орієнтація на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння універсальними вміннями та навичками незалежно від статі;

−     заохочення дітей до спільних занять, ігор, інших видів діяльності;

−     уникнення орієнтації на стать у спілкуванні;

−     однаковий доступ та заохочення дітей до користування різними іграшками, спортивним інвентарем, приладдям;

−     освоєння майбутніх професійних, сімейних та громадянських ролей на підставі належності до певної статі.

Дитина народилася. Якщо в один ряд покласти новонароджених, загорнутих в пелюшки, то за зовнішнім виглядом не можна визначити, хлопчик це чи дівчинка. Допомагають розрізняти стать дитини червоні і сині стрічки. Стать дитини важко розрізнити і в рік, коли малюків стрижуть і одягають в однакові костюмчики. Але записи біострумів мозку у новонароджених хлопчиків і дівчаток вже різні. За біострумів мозку можна визначити, хто з них є хто. Ми, дорослі, теж інтуїтивно відчуваємо цю різницю, тому по-різному розмовляємо з сином та донькою, використовуємо різні методи у вихованні. Хлопчиків за провину частіше карають і відчитують суворим голосом. Їм не дозволяється плакати. Дівчаток частіше шкодують, пестять, а хлопчикові кажуть: «Ти ж чоловік, чоловіки не плачуть!» А при навчанні розходження хлопчиків і дівчаток використовують не завжди. У навчальних програмах з дошкільної освіти є такі фрази: «Дитина в три роки повинна ...», «До п'яти років вона уже вміє ...» А в медичних таблицях норми ваги, зросту різні для хлопчиків, і дівчаток. Чим же вони відрізняються один від одного? Різниця хлопчиків і дівчаток взяті з книги В.Д. Єремєєвій, Т.П. Хрізман «Дівчатка і хлопчики - два різних світи»

Місце для ігор. Гра - це творчий процес. Значить, місце для гри - це зона творчості. Ця зона повинна бути активною, але не викликати у дитини агресію. Місце для дитячих ігор має бути добре освітлено. Воно може знаходитися біля вікна, тоді освітлення цієї зони буде природним в світлий час доби. Якщо ви відвели йому кут в кімнаті і там темно, потрібно подбати про додаткове освітленні.

         Весною день довшає, ми радіємо ніжним сонячним промінчикам, потроху забуваємо про теплі шарфи і пальта та більше часу проводимо надворі. Але чи вміємо ми, дорослі, чути дитину, добираючи їй одяг, взуття? Саме час донести до батьківства тему, розпочату у попередніх весняних фрагментах. Здається нічого страшного у цих двох ситуаціях немає. А якщо на хвильку зазирнути в майбутнє? – Ким ти хочеш стати, Мишко? – Ще не знаю. Можливо, я б хотів бути дизайнером.

 – Навіщо Ви Катрусі одягаєте на прогулянку таке незручне платтячко? – питає вихователька.

 – Як навіщо? – обурюється мама.

 – Вона ж дівчинка, тож завжди повинна виглядати достойно!

– А що недостойного в тому, що вона одягне штанці, футболку і буде бігати та гратися разом з усіма дітьми?

 – Чому ти, Мишко, такий сумний?

– Він хотів одягнути червону футболку, а я йому дала синю! – нервово відповіла мама

 – Таку істерику закотив!

– А що поганого у червоній?

– Нічого. Просто я вже дістала синю. До того ж, він хлопчик.

 – А Ви собі самі одяг обираєте?

 – Ну звісно! Але ж він – дитина!

– Що то за професія? Краще програмістом – у них зарплатня хороша, – каже мама чи тато або ще хтось. І Мишко йде шляхом, який насправді не обирав, як і в дитинстві футболку. А рідні дивуються: і вивчився, і розумний, а чого хоче в житті – не знає, роботу не знайде, а як і знайде, то завжди щось не те. І ніхто навіть не здогадується, що все починалося саме з тієї футболки, з можливості вміти дослухатися до себе, своїх бажань і обирати самостійно, яку в нього забрали. До речі, в одязі, який йому не подобався, він почувався невпевнено, і ця невпевненість, як дратівлива колючка, сиділа в його голові. А що ж Катруся? Ми знаємо напевно, бо це реальна історія з життя однієї нашої колеги. Не маючи змоги розвиватися фізично (бо часто вона стояла на місці або повільно ходила – адже плаття незручне, і сваритимуть, якщо забрудниш) та загартовуватися (одяг і взуття рідко були по погоді – то ноги промочить, то спітніє), вона спочатку багато хворіла, потім стався збій в організмі, і вона почала набирати вагу, з’явилися комплекси, не змогла виносити дитини (бо м’язи слабкі) і так далі. А все, що було потрібно, аби все пішло геть іншим шляхом, – дати дитині зручний одяг і можливість вільно рухатися, загартовуватися і розвиватися фізично. Тож, шановне батьківство, дуже просимо вас дозволяти дітям одягатися так, як їм подобається, – за умови, що обране відповідає погоді, є зручним (дозволяє бігати, стрибати, лазити, лежати і взагалі робити будь-які рухи). Одяг і взуття, які не можна бруднити, беруться лише в особливих випадках (можна взяти із собою також більш функціональний комплект, у який можна перевдягнутися).

«У кожної людини є сонце, тільки дайте йому світити», – так вважав давньогрецький філософ Сократ. Перед дорослими, які ростять дітей, стоїть надважливе завдання – розгледіти природні здібності, інтереси, нахили кожної дитини. Але будь-які уподобання, бажання, прагнення і таланти згасають, якщо вони не мають розвитку. Їх необхідно виробляти, плекати, удосконалювати. У цьому батькам / особам, які їх замінюють, можуть допомогти різноманітні гуртки і секції. Головне, щоб підхід до вибору цих гуртків і секцій базувався не на стереотипних уявленнях, що буцімто хлопчики й дівчатка походять з «різних планет» і повинні виконувати лише «написані» для кожної статі ролі, а був гендерночутливим, спирався на бажання й вибір самої дитини. Коли постає питання: «Який гурток чи секцію обрати?», впадає в око, що одні з них здавна вважаються «дівчачими», а інші – «хлопчачими». Дорослі часто зважають на це маркування і віддають дівчаток, наприклад, на бальні танці, малювання, музику, а хлопчиків – на футбол, шахи, бокс.

         А якщо донька хоче грати в хокей? Коли дитина із задоволенням відвідує цю секцію, то батькам / особам, які їх замінюють, треба підтримати дівчинку. Завдяки хокею вона буде в прекрасній фізичній формі, стане самостійною, навчиться працювати в команді. Та саме головне – життя дитини стане яскравішим, цікавішим, приноситиме радість і, якщо вона захоче, то й своє майбутнє пов’яже з цим видом спорту (до речі, жіночій хокей сьогодні набирає популярності, регулярно проводяться чемпіонати світу, а з 1998-го року жіночий хокей включений до програми Зимових Олімпійських ігор). Так само, якщо син, наприклад, зацікавиться танцями чи кулінарією, то знову ж таки, дорослим це захоплення треба підтримати.

          Танці й хореографія розвивають правильну поставу, почуття ритму, допомагають позбавитися сором’язливості; музичні заняття – дрібну моторику, математичні здібності, почуття прекрасного, музичний слух; будь-які спортивні заняття корисні для здоров’я, знімають психологічну напругу, вчать досягати мети, розвивають логічне й стратегічне мислення. Однак дитині раннього та дошкільного віку важко визначитися, чим вона хоче займатися, бо через брак досвіду і знань вона ще не знає, що таке, наприклад, хореографія чи айкідо, а тому не розуміє, чи хоче їх відвідувати. І ось тут найважливіше – ознайомити дитину з усім, що може бути для неї доступне (з огляду на місце проживання, фінансовий стан родини, можливість відводити-забирати дитину тощо) та дати їй спробувати і самій обрати те, що до душі. Нічого страшного, якщо за якийсь час дитина відмовлятиметься продовжувати і захоче спробувати щось інше. Можна переглянути доступні відео з теми, та краще і бажаніше походити на різні гуртки і секції. Адже саме розмаїтість дає дитині нагоду попробувати себе в різних областях, допомагає зрозуміти, що їй цікавіше і що виходить у неї найкраще. Якщо донька чи син отримує задоволення від якогось першого заняття, повторює через якийсь час вдома будь-які елементи, говорить, що давно там не була / не був, то батькам / особам, які їх замінюють, треба продовжити відвідування дитиною цього гуртка чи секції. Буває так, що дорослі проєктують на дитину власні бажання, нереалізовані в дитинстві. Наприклад, записують доньку на балет, а сина на футбол тільки тому, що мама хотіла стати балериною, а тато любить дивитися ігри улюбленої футбольної команди. Спочатку дитина місяць-два наче із задоволенням відвідує заняття, а потім, імовірно, може від них відмовитися. І тоді батьки / особи, які їх замінюють, починають наполягати, що треба ще хоч трішки походити, що все гарно виходить... Та чи виправдано це? Заняття не повинні бути обтяжливою ношею. Визначальним тут має бути не те, що виходить, а що – ні, а наскільки обрана діяльність приносить задоволення.

         Ми так довго чекали літа – тепер цілий день можна проводити надворі. Але саме тут дитину можуть чекати непередбачувані ситуації, в яких вона з великою вірогідністю діятиме так, як навчили її ми – дорослі. Але чи піде наша «наука» їм на користь – відкрите питання... Рідні завжди казали Наталці, що дівчинка не повинна битися, а серед основних жіночих чеснот – скромність та ввічливість. Вона такою і була, бо інакше батьки її дуже сварили і виказували своє розчарування: «Ну що про тебе подумають?!». Одного разу просто на дитячому майданчику Наталку побили ровесники. – Чого ти не захищалася? – кричав на неї тато. – Чого не кликала на допомогу? – у розпачі питала мама. А Наталка тільки плакала. Бо там на майданчику терпіла тільки тому, що не хотіла засмучувати батьків. А їхньої підтримки не дочекалася навіть тоді, коли вчинила відповідно до «заповітів»... Тато завжди все вирішував за Таню. Думка дівчинки завжди «збігалася» з татовою. Той мріяв, що Таня стане відомою лікаркою і він пишатиметься нею. Але все вийшло інакше. Після першого курсу університету під час літніх канікул Таня почала зустрічатися з хлопцем зі свого двору, а оскільки звикла приймати думку чоловіка (так навчив тато), то, замість продовжити навчання, швидко одружилася, народила дітей і стала домогосподаркою...

...А можливо і не одружилася, бо тато не погодився на шлюб, і тому вона залишилася сама, проте і лікаркою теж не стала, бо для цього потрібна та ж підтримка і власна наполегливість, але ні першого, ні другого у Тані, на жаль, ніколи не було.

        Як правило, батьки / особи, які їх замінюють, хочуть, аби діти були успішними та щасливими. Реального ж успіху та щастя досягають, проте, передусім, ті діти, які змалку мали батьківську підтримку. Першочергово це стосується психоемоційного комфорту дитини – її базової потреби. Травмовану дитячу психіку дуже важко відновити. Батькам / особам, які їх замінюють, важливо пам’ятати, що дитина – це особистість, і завдання дорослих – створити їй комфортні умови для розвитку, виходячи з її реальних, а не надуманих потреб, а тим більше – стереотипів. Якщо, наприклад, хлопчик вперто відмовляється їсти, не варто «напихати» його насильно, мотивуючи це тим, що «майбутній богатир росте». Протилежний гендерний стереотип «наказує» дівчинці утриматися від калорій, «бо стане товстою і нікому (читай – чоловіку) не потрібною». (Можна з’їсти огірок, а шкуркою протерти обличчя – щоб вродливою бути!) Це приклади надмірних помилкових очікувань дорослих щодо дітей, які можуть зашкодити не тільки фізичному здоров’ю останніх, а й адекватній самооцінці та психічній рівновазі

           Дитина, незалежно від статі, повинна вміти виявляти самостійність, захищати себе (якщо йдеться про загрозу здоров’ю), приймати власні відповідальні рішення (важливо дати їй зрозуміти, що ви завжди будете поруч, і у випадку якоїсь життєвої невдачі вона може розраховувати на вашу підтримку і допомогу), бути наполегливою у досягненні поставленої мети (але саме власної мети, яку треба навчитись виокремлювати) та розуміти, як її досягати. Якомога частіше кажіть дитині, що любите її (і любіть просто за те, що вона є), багато разів обіймайте її (але з її дозволу), хваліть та підтримуйте. Якщо вирішили посварити дитину, робіть це тільки вдома (ні в якому разі не на людях, особливо не при дітях), але спочатку запитайте себе, чому дитина так зробила. 

«Різні діти потребують різноманіття!» – це «магічне» речення колись випадково «народилося» під час одного з  тренінгів з гендерної чутливості. Відтоді воно не тільки не втратило своєї актуальності, а стало для нас таким собі «золотим правилом» не дискримінаційних інновацій в освіті. Який же смисл ми вкладаємо в нього? Немає нічого «приписаного» ані хлопчикам, ані дівчаткам, а є конкретна дитина з її реальними потребами, талантами, бажаннями і прагненнями. Усі діти різні. Наше головне завдання – виявивши індивідуальний (а не стереотипний) підхід, підтримати дитину в її унікальному  розвитку, показавши увесь різноманітний світ як дійсно відкриту для неї можливість. 

• Стаття 24 Конституції України гарантує, що «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом».
• Закон України від 08 вересня 2005 року № 2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Метою цього Закону є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією та законами України.
• Закон України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
• Національний план дій України з виконання резолюції Ради Безпеки ООН «Жінки, мир, безпека» до 2025 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. №113 (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 р. № 637-р)). Основною метою документу є підвищення рівня дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Цей документ став один з основоположних документів для впровадження гендерної політики
  в секторі безпеки й оборони.
• Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2018 р. № 273). Метою Програми є вдосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження європейських стандартів рівності.
• Національний план дій з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок до восьмої періодичної доповіді України про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок на період до 2025 року (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 р. № 634-р). Основною метою акту є подолання всіх форм дискримінації щодо жінок і дівчат, зниження рівня гендерно зумовленого насильства, забезпечення запобігання його проявам і своєчасній допомозі постраждалим, проведення широких інформаційних кампаній з підвищення правової обізнаності, покращення доступу дівчат і жінок до освітніх, медичних, правових і соціальних послуг тощо.
• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (зі змінами). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
• З 11 січня 2019 року у Кримінальному кодексі України запроваджено статтю 126-1 «Домашнє насильство», за порушення якої передбачено настання кримінальної відповідальності (покарання у вигляді позбавлення волі строком до 2 років).
• Концепція Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 р. № 728-р). Метою Програми є забезпечення розбудови системи запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі відповідно до міжнародних стандартів і Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в умовах децентралізації та запровадження комплексних дій та заходів, спрямованих на зменшення масштабу такого явища.

Гендерне законодавство окрім перелічених вище документів також складається з таких законодавчих актів, як: Кодекс законів про працю України, Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України та Кримінальний кодекс України, закони України про освіту, пенсійне забезпечення, державну допомогу сім’ям з дітьми, охорону праці, основи законодавства України про охорону здоров’я тощо).